СТАТТІ ДЛЯ БАТЬКІВ

 Не останню роль у мовленнєвому розвитку дитини відіграє слух, як фізіологічний, так і мовленнєвий. «За допомогою слуху малюк сприймає мовлення оточуючих, наслідує його і контро­лює свою вимову».

На логопедичних заняттях спочатку розвивається біоло­гічний слух малюка, слухова увага та пам'ять, уміння розріз­нювати природні, побутові, музичні звуки; звуки, пов'язані з емоційним станом людини (сміх, плач, крик, зойк) та різни­ми фізіологічними проявами (покашлювання, чмихання, вдихання і видихання повітря) тощо.

Розвиваючи мовленнєвий слух, слід звернути увагу, що кожна людина має свій голос, не схожий на голос іншої. Чуючи тільки голос, наприклад, у магнітофонному записі, ми можемо визна­чити, хто саме говорить: дорослий чи дитина, чоловік чи жін­ка, дівчинка чи хлопчик. Кожна людина може керувати своїм голосом: говорити голосно або тихо; швидко, повільно чи у нор­мальному темпі; високим і низьким голосом, чисто або гундо­сячи. Щоб контролювати себе, дитина, перш за все, має вміти аналізувати своє мовлення та мовлення оточуючих.

 

Гра «Злапай звук»

Мета: розвиток фонематичного слуху та уваги.

Інструкція: логопед називає окремі звуки (або слова). Коли дитина почує заданий звук (або заданий звук у слові), то повинна плеснути у долоні або ж сказати: «Ні» (або «Немає»).

 

Гра «Злапай слово»

Мета: розвиток фонематичного слуху та уваги, закріплення словникового запасу по заданій лексичній темі.

Інструкція: логопед називає різноманітні слова. Коли дитина почує слово із заданої лексичної теми, то повинна плеснути у долоні або ж сказати: «Ні».

 

Гра «Що звучить?»

Мета: розвиток мілкої моторики, координації рухів у просторі, фонематичного слуху та сприймання, пам’яті, уваги.

Обладнання: набори ємностей з різними крупами, які при струшуванні по-різному звучать.

Інструкція: у дитини і логопеда однакові набори ємностей. Спочатку дитина струшує кожну ємність по-черзі і визначає, що вони усі звучать по-різному. Потім логопед струшує однією ємністю, а дитина повинна: 1) по звуку методом підбору знайти у себе в наборі таку ж; 2) запам’ятати звук кожної ємності по-порядку свого набору  і  знайти у себе в наборі таку ж по-пам’яті. Дитині дається два набори ємностей, які вона повинна посортувати за звучанням.

 

 

Гра «Австралійський дощ»

Сядьте, покладіть руки на стіл. Розслабтеся й прислухайте­ся. Які звуки ми чуємо цієї миті? Якими вони можуть бути? Є просто гомін. «Шшшш», шумить вітер у листі дерев, шурхо­тять колеса машини, що їде по дорозі, шарудять сторінки книж­ки, коли їх перегортають, шумить за вікном дощ.

Ми з вами теж спробуємо пошуміти й зіграємо у гру амери­канських дітлахів, яка називається «Австралійський дощ».

Станемо у коло. Я буду розповідати і показувати різні рухи, а ви по черзі, один за одним, будете їх повторювати.

—Сонце сходить (руки вгору).

—В Австралії піднявся вітер (потерти долоні).

—Починає накрапати дощ (клацання пальцями).

—Дощ підсилюється (почергове плескання долонями по грудях).

—Починається справжня злива (плескання по стегнах).

—А ось пішов град, справжня буря (тупіт ногами).

—Але що це? Буря стихає (плескання по грудях).

—Рідкі краплини падають на землю (клацання пальцями).

—Тихий шелест вітру затихає... (потирання долонями).

—Сонце! (Руки вгору).

 

Вправа «Утвори звук»

Послухайте, спробуйте відтворити й запам'ятати різні звуки (побарабанити пальцями по столу, провести по поверхні стола лінійкою, потерти долонею одна об одну тощо).

Заплющіть очі й уявіть, що саме я роблю зараз. Яким чином ви можете створити звук?

 

 

"Природні, музичні та штучні звуки"

Звуки вітру, дощу, зливи, бурі, граду — це звуки природи.

Є звуки, що виникли завдяки людині. Скажіть, будь ласка, а що за звук будить вас уранці? (Будильника.)

Чий звук кличе школярів на урок? (Дзвоника.)

Звуки чого ми чуємо на дорогах, вулицях? (Автомобілів, трамваїв...)

Будильники, телефони, іграшки, автомобілі наділила голоса­ми людина, бо вони створені її руками. Такі звуки є штучни­ми. А є музичні звуки. Як ви гадаєте, як вони виникають? Чи всі уміють грати на музичних інструментах? Пригадайте опові­дання Миколи Носова «Як Незнайка був музикантом».

Розгляньмо зображення на таблиці. Які звуки можна назва­ти природними, які штучними, а які — музичними? Діти по черзі називають зображення на малюнку і вирішують, до якої категорії можна віднести той чи інший звук.

 

Гра «Відгадай музичний інструмент»

Перший варіант. Діти поділяються на дві команди, кожна команда отримує по декілька карток у рівній кількості із зоб­раженнями музичних інструментів: сопілки, балалайки, піані­но, скрипки, барабана, бубна, тарілок тощо. Команди сідають у протилежних кінцях кімнати. Розглянувши картки, усі грав­ці команди, що розпочинає гру першою, пантомімою зображу­ють гру на якомусь музичному інструменті, а команда супер­ників має відгадати назву цього інструмента.

Другий варіант. Діти по черзі обертаються спиною до пе­дагога і намагаються на слух визначити та назвати музичний інструмент, яким він скористався (бубон, барабан, дудочка, ксилофон, дитяче піаніно тощо)

 

Гра «Концерт незвичайного оркестру»

Диригент — особа, яка керує оркестром, хором, оперною або балетною виставою.

Оркестр — група музикантів, які виконують музичні твори під керівництвом диригента.

Діти поділяються на дві команди, у кожній з яких призначаєть­ся або обирається головуючий — диригент. Кожній групі дітей роз­даються музичні інструменти і різні шумоутворюючі речі: брязкаль­ця, пляшечки, у які можна дути, папір, яким можна шарудіти, палички, щоб стукати, і т. п. «Диригент» розподіляє «інструменти» між дітьми та визначає послідовність, одночасність, тривалість виступу кожного «музиканта». Після підготовчої роботи «міні-ор-кестри» обирають назву твору та проводять репетицію та концерт.

 

Гра «Відгадай виконавців»

Діти поділяються на дві команди, яким роздаються різні інс­трументи. Кожний «оркестр» придумує свою «мелодію», що складається з послідовного звучання 3—5 інструментів, у за­лежності від віку гравців. Представнику з протилежної команди зав'язують хустинкою очі і дають прослухати «мелодію». Якщо дитина змогла правильно запам'ятати й назвати (або, для мен­шого віку, показати) послідовність звучання інструментів, то її команда отримує бал (фішку чи подібне).

 

«Живі» та «неживі» звуки.

Дітям пояснюють, що звуки можуть бути «неживими», якщо їх відтворюють неістоти: різні речі і природні явища, та «живи­ми», якщо їх відтворюють істоти: люди й тварини. Дітей поді­ляють на дві команди — «неживих» і «живих» звуків, першій дають музичний інструмент, другій — іграшку-ляльку (тварин­ку). Уважно розглянувши таблицю, гравці команд по черзі на­зивають свої звуки, наприклад: «У коня — живий звук» або «У вітру — неживий звук». За кожну правильну відповідь команда отримує бал (фішку чи подібне).